65044 г. Одесса
пр. Гагарина, 6
тел.: 776-20-97,
776-11-21


укр   рус
 

 Історія школи

       Школа – інтернат № 2 була створена у вересні 1946 року відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 17 квітня 1946 року № 667 „Про покращення вивчення іноземних мов у семирічних та середніх школах УРСР”, наказу обласного управління освіти №180 від 13 травня 1946 року, як спеціальна середня школа – інтернат з англійською мовою навчання для обдарованих дітей, переважно із сімей, батьки яких загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

     Школа почала роботу у невеличкому приміщенні на 16 станції Великого Фонтану, де навчались 142 хлопчика. В листопаді 1946 року школа – інтернат переїхала до будівлі, колишньої Маріїнської гімназії, за адресою: вул. Л. Толстого 9. У вересні 1947 року школу перевели до будівлі за адресою: вул.Комітецька 5. З 01 вересня 1948 року школа продовжила свою роботу у трьохповерховій будівлі колишній спецартшколи № 16, на Ботанічній вулиці 4 (зараз – проспект Гагаріна 6) на чолі з директором Горбуліним П.І.

     Павло Іванович був енергійним та хазяйновитим керівником, який будував навчально – виховний процес за системою А.С. Макаренка. Він згуртував навколо себе талановитих вчителів-однодумців та вихователів: Бурлак Д.Г., Кржемінський П.І., Звєздіна О.О., Шершеневич М.Г., Василевський С.О., Сувчинська О.Ф., Кас»ян В.М., Антоніус Г.Г., Криворучко Н.Я., Поборончук Ф.М. та інших.

     Викладання навчальних предметів забезпечувалось на англійській та українській мовах. У старших класах англійській мові відводилось 11 годин на тиждень. Історія та географія викладалась на англійській мові. Велика увага приділялась позакласному вихованню: тричі на тиждень учні займались у драматичному гуртку, бальними танцями, спортом, грали у духовому оркестрі.

У 1951 році школа випустила у велике життя своїх перших вихованців, які продовжили своє навчання у вищих навчальних закладах країни.

     Із стін інтернату вийшли: Адріанов В.І.- головний конструктор НДІ звязку, Буригін В.Є. - канд. хім. наук, полковник, Єпур А. І. - полковник КДБ, Кондратьев К.Г. - журналіст-міжнародник, Кривцун С.М. - декан ф-ту суспільних професій Бельцьського педагогічного інституту, Молдова, Матвієвський Ю.А. - дипломат, канд.іст.наук, Поздняков Є.О. – журналіст-міжнародник, кореспондент Агенції Печаті Новин (Москва), Слюсар А.О. – останній надзвичайний Уповноважений Посол СРСР у Греції, Стукаченко А.Г.- підполковник медичної служби, Турчак М.М. – радник посла у Китаї, старший радник Міністерства закордонних справ СРСР., Черкес О.С.- відповідальний співробітник Главцемент СРСР, будував цегляні заводи у Сибірі, Монголії, на Кубі, Шумєєв Б.Г.- журналіст-міжнародник, поет, та інші.

     Серед послідуючих випусків теж було багато відомих діячів науки, культури і мистецтва:  Ковріженко Г.М. - заст. голови асоціації ООН, Дрімлюга Г.Г.- помічник військово-морського у США, секретар військово-морського атташе у Лондоні, військовий дипломат, Літвиненко Є.Г.-гол. інженер оборонного заводу, Скалкін В.Л. - професор, автор 15 підручників, Сторожко В.І.— дипломатичний робітник, Дмітрієв Ю.І. - канд.техн. наук, полковник, Шварц І.О. - журналіст-міжнародник, Андреєв І.С. - працював у Фінляндії, Нігерії, Греції, Медянов Л.К. – видатний архітектор, Д.Сафонов - працював в міжнародному комітеті, Женева, Надєїн В.Д. – начальник корпункту «Ізвестій» у Вашингтоні, Шапиро В.Є.- доктор фіз..-мат.наук, Канада, Кременюк В.О - доктор іст. наук, заст.. директора ін.-ту США та Канади, Баскаков В.А.- журналіст-міжнародник, Губенко М. – кінорежисер, народний артист, драматург, Міністр культури СРСР, депутат Держдуми та інші.

     Більшість випускників школи стали інженерами, лікарями, вчителями, військовослужбовцями та обрали робочі професії. Інтернатці перших випусків все життя продовжують товаришувати між собою та допомогати один одному. У Москві є інтернатське братерство, вже 13 років президентом якого є Поздняков Евген Олександрович. Він кожен рік організовує традиційні зустрічі випускників, на які приходять вже не тільки випускники інтернату, але їх діти та онуки.

      Статус школи за роки існування декілька разі змінювався. 

      З 2005 року школа-інтернат №2 працює як спеціалізована з поглибленим вивченням англійської мови

      У школі 30 класів, 725 учнів.

    В школі працюють 82 педагога, в т. ч. з вищою категорією – 19, з І категорією – 19, заслужений працівник освіти – 1, кращий педагогічний працівник м. Одеси – 3, вчитель-методист – 12, старший вчитель – 8, нагороджені знаком «Відмінник освіти України» - 8.

    Основна мета педагогічного колективу – створення учбового закладу з оптимальними умовами для різнобічного розвитку дитини.

    Навчання у школі здійснюється українською мовою. Крім англійської, вивчаються російська та іспанська мови. Факультативно вивчається ділова англійська мова, країнознавство.

    Навчальна та спортивна бази школи надають можливість для розумового та фізичного розвитку учнів.

   Більше 300 учнів відвідують шкільні гуртки: шахи, образотворче мистецтво, хор, вокальне мистецтво, танці, футбол, аеробіка, бойові мистецтва, психологія, логіка, прикладне мистецтво, предметні гуртки.

     Щорічно у школі проводиться фестиваль театрального мистецтва, у якому приймають участь учні всіх класів.

     Кожний клас щороку працює над соціальним та краєзнавчим проектом.

     У школі працюють два музеї: Бойової слави та музей історії школи.

     Зразковий ансамбль народного танцю “Козачок” є лауреатом та переможцем багатьох міжнародних конкурсів.

  Шкільна газета «Радар» протягом 7 років є загальношкільним благодійним проектом та переможцем ХІІІ Національного конкурсу шкільних газет.

  

Историческая справка 

(из воспоминаний выпускников Киевской спецшколы-интерната Б. Афанасьева и Л. Ларина) 

     26 июня 1945 года на конференции Объединенных Наций в Сан-Франциско представители 50 стран мира подписали Устав новой международной организации. Кроме СССР, его подписали также Украинская и Белорусская ССР, получившие статус членов ООН. После окончания Великой отечественной войны Украина стала членом и ряда других международных организаций. Учитывая возросшую потребность в кадрах для дипломатического корпуса, Наркомат иностранных дел Украины во главе с наркомом Дмитрием Захаровичем Мануильским инициировал создание в республике системы подготовки дипломатических кадров. Были организованы институты иностранных языков, факультет международных отношений (в структуре университета им. Т.Г. Шевченко), а также три мужских спецшколы-интерната – в Киеве, Харькове и Одессе. 

     Перед спецшколами-интернатами была поставлена задача дать выпускникам подготовку, достаточную для успешного продолжения обучения в названных высших учебных заведениях. Эти спецшколы-интернаты были закрытыми учебными заведение для детей-сирот и полусирот, родители которых погибли на войне. Подобно детским домам с полным государственным обеспечением, в трудное послевоенное время они помогли им получить хорошее среднее образование. 

     В спецшколах-интернатах преподавание велось на украинском языке, а некоторые предметы (география, история, математика и др., в зависимости от наличия специалистов со знанием английского языка) – на английском. Ориентация на изучение английского языка была обусловлена тем, что в ООН и в других международных организациях, членом которых стала Украина после окончания ВОВ, английский язык был одним из основных рабочих языков. В то же время специалистов по этому языку было очень мало – в довоенные годы школы и вузы нашей страны были ориентированы на изучение немецкого языка. 

     Наша киевская школа-интернат была учреждена в 1946 году на основании Постановления ЦК КП(б) Украины и Совета Министров УССР от 17 апреля 1946 года № 667 «Об улучшении изучения иностранных языков в семилетних и средних школах УССР». Полное название нашей школы–интерната было такое: «Мужская специальная средняя школа-интернат с преподаванием ряда предметов в старших классах на английском языке». 

     Набор учеников в школу проводила специальная приемная комиссия с учетом результатов индивидуального собеседования с кандидатами. Вся система обучения была направлена на достаточно глубокое овладение учениками английским языком. Помимо обычных ежедневных занятий, применялись разнообразные формы обучения: уроки разговорной практики, внеклассное чтение «со сдачей страниц», дни и целые недели под лозунгом «Speak only English»… В старших классах преподавание некоторых предметов велось на английском языке. Хорошую подготовку выпускники школы получили и по другим предметам, о чем, в частности, говорит то, что в дальнейшем многие выпускники успешно освоили различные технические специальности. Много внимания в школе уделялось и культурному воспитанию учащихся, об этом немало сказано в воспоминаниях выпускников, помещенных на нашем сайте. 

     Первоначально в наш интернат были приняты ученики первых шести классов (от 1-го до 6-го) по 25 человек в классе, так что общий контингент составил 150 человек. Затем из года в год производился очередной набор в 1-й класс. Всего было произведено еще четыре набора в первый класс, так что в 1951 году при первом выпуске десятого класса в школе находилось около 250 человек. 

     Как рассказывают интернатцы первых выпусков, Дмитрий Захарович Мануильский, пока он находился на посту министра иностранных дел Украины, лично следил за тем, как идут дела в нашем интернате, сам бывал у нас в школе и периодически посылал к нам своих сотрудников. Представители министерства иностранных дел Украины поддерживали связь с интернатом и после смерти Мануильского. Они дарили книги в нашу школьную библиотеку, рассказывали о своей работе, неоднократно участвовали во встречах выпускников интерната. 

     Трудно переоценить роль, которую сыграл в жизни нашего интерната еще один человек – Георгий Леонтьевич Градов, который был директором интерната в первые, наиболее трудные послевоенные годы. Прекрасный организатор, человек с добрым сердцем, он многое сделал для того, чтобы интернат стал для нас и заботливым домом, и отличной школой. 

     Наша спецшкола-интернат в том виде, как она задумывалась, просуществовала 10 лет. В 1956 году, после шестого выпуска, интернат был расформирован. Ученики десятого и девятого классов (выпускники 1957 и 1958 годов) доучивались в разных школах, их местом проживания, их домом на этот период стал Киевский специальный детский дом №13. Остальные ученики были переведены в Киевский интернат №3, предназначенный для детей-сирот и детей, чьи родители были лишены родительских прав. В 1957 году этому интернату Постановлением Совета Министров УССР было присвоено имя Мануильского, а впоследствии на территории интерната был установлен его бюст. 

     Как свидетельствует пример нашего интерната, практика создания таких специализированных учебных заведений себя полностью оправдала. Многие из интернатцев первых пяти выпусков стали дипломатами и сотрудниками других государственных внешнеполитических ведомств. В общей сложности около 30 выпускников школы стали дипломатическими работниками и служащими с глубокими знаниями иностранных языков, из них 5 человек работали чрезвычайными и полномочными послами в зарубежных странах. Среди выпускников нашей спецшколы немало ученых, преподавателей вузов, инженеров, работников культуры, офицеров. 

Выпускники Киевской спецшколы-интерната: 

Борис Афанасьев, вып. 1951г. 

Леонид Ларин, вып. 1955г.  

 

 

Новости

2017-11-14

Результати конкурсу "Срібне слово" міський етап

Далі
2017-11-05

Зустріч з шкільним поліцейським

Далі
2017-10-18

Результати конкурсу "Срібне слово"

Далі
Баннер